Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Ключем до розуміння як народного, так і релігійного та державного аспектів є її чільні символи – жовта і синя барви та знак, нині відомий під назвою тризуб.

На прапорах часів України-Руси зображували небесні світила, хрести, княжі знаки – тризуби, двозуби. Тоді ж почали поширюватися й колірні поєднання. За висновком деяких сучасних істориків, найпопулярнішим був червоний колір.

За часів України-Руси державного прапора як такого ще не було. Існували лише князівські стяги, а пізніше – клиноподібні полотнища, на яких найбільш вживаним кольором був червоний, далі - білий і блакитний, зрідка жовтий. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними тіньовими гамами) на прапорах України-Руси простежується від прийняття християнства.

Згодом ці два кольори набувають значення державних. Подальша історія символіки пов’язана з періодом переходу значної частини території України-Руси до сусідніх держав після навали татаро-монголів. А вже після Люблінської унії 1569 року українські землі мали єдину місцеву символіку, багато в чому стали визначати геральдичні традиції цих держав.

Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 року), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі або країни.

У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків, однак тоді ще не вдалося досягти єдності щодо прапора. Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картині „Запорожці пишуть листа турецькому султанові” Іллі Рєпіна та на знаменитому полотні М.Івасюка „В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1649 році”.

Після того, як перервалася своєрідна традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, що перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не порушувалось. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг здійснила Головна Руська рада, що почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 року в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень. 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Пізніше він став і державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону Армію у вересні 1939 року.

На початку ХХ ст. синьо-жовті поєднання барв оформилися як єдино національні. У період 1917 - початку 1919 рр. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні й більшовики. А з другої половини 1919 року з ідеологічних міркувань він мав червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою. І лише через 30 років був ухвалений новий прапор, який традиційно зберігав червоний колір, затверджений урядом СРСР як обов’язковий для всіх союзних республік, а також мав загально-союзну емблему – серп і молот з п’ятикутною зіркою. Національні особливості України відображала лише блакитна смуга розміром у третину полотнища.

До проголошення цього свята офіційним воно відзначалося тільки в Києві 24 серпня, тому що в цей день у 1990 році, ще до проголошення Незалежності, синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою України.
Офіційно синьо-жовтий стяг став прапором України в 1991 році. Тоді, після провалу Серпневого путчу, депутати занесли прапор України у Верховну Раду і освятили його там. Саме цей прапор зберігається нині як реліквія у Верховній Раді України.

У 1992 році Верховна Рада прийняла закон, який стверджував прапор як головний символ України.

В 2004 році Президент України підписав Указ „Про День Державного прапора України”, який щорічно відзначається 23 серпня.