988 року  на берегах Дніпра біля стін Києва відбулася подія, історичну значимість якої для всього слов'янського світу годі переоцінити й у наші дні. Саме тут, у момент першого Хрещення нашого народу князем Володимиром, народилася східнослов'янська православна цивілізація. І саме Київ став містом-основоположником історичної, культурної, моральної й духовної епохи в житті всіх слов'янських народів, центром християнства, центром духовного збагачення.

28 липня вважається днем смерті Володимира (980-1015), а саме хрещення найбільш ймовірно відбулося 14 серпня (за новим стилем) 988 року. Цей процес був тривалим, адже князю для об’єднання земель та посилення влади необхідна була зміна релігії.

Згідно з Повістю временних літ, Володимир ще до хрещення пройшов випробування вірою. Волзькі болгари пропонували йому прийняти іслам, Рим – католицтво, а хозарські євреї – іудаїзм.

Одначе князь Володимир вибрав православ’я. Вирішальною була подорож до Константинополя. До того ж, його бабуся – княгиня Ольга – була православною християнкою. Її охрестили у столиці Візантії ще в 955 році.

Хрещення князя Володимира відбулося в Херсонесі. Тут він збудував церкву на честь святого Василя, ім’я якого він отримав при хрещенні. Повернувшись до Києва, князь охрестив своїх синів і підданих, а також розігнав своїх язичницьких дружин.

За його наказом були знищені вівтарі та ідоли древніх богів. Масове хрещення населення відбулося в Дніпрі.

Якщо хрещення киян пройшло більш-менш без насильства, то в інших князівствах воєводи хрестили людей мечем і вогнем.

Після хрещення на Русі почали будувати християнські храми. А на стародавньому капищі було споруджено церкву святого Василя, а пізніше – Десятинну церкву.

Проте християнство на українських землях появилось задовго до Володимирового хрещення. Поширення християнства на українських землях датують І ст., пов’язуючи з легендарним перебуванням на Київських пагорбах апостола Андрія Первозваного; його ж перебування з місією в Криму історики загалом не ставлять під сумнів. Більш чіткі історичні дані є про перших християн-мучеників в Криму, зокрема тут загинув мученицькою смертю один з перших Римських архиєреїв Папа Климентій І. Його голову пізніше відшукали св. Кирило та Мефодій.

Різноманітні джерела говорять про хрещення Київського князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді ж князь намагався хрестити і киян, навіть привіз єпископів для створення церковної структури. Проте 882 р. його вбили, а релігійна реформа провалилася через сильний спротив язичників. 

Проте християнські спільноти в Києві залишилися, про що свідчить договір Русі з Константинополем, укладений при князі Ігорю в 941 р.

І вже нове піднесення християнства на Русі розпочалося при святій княгині Ользі, яка визнана також рівноапостольною.

На західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х ст. з Моравії, де Церкву заснували рівноапостольні свв. Мефодій і Кирило.

Тому хрещення Русі князем Володимиром було продовженням тривалого процесу християнізації Київської Русі.

Прийняття християнства стало переворотом у житті східного слов’янства, що позначився на його соціально-політичному й культурному розвитку, стало важливим кроком наших предків на шляху до європейської цивілізації. Тисячолітня історія християнства в Україні засвідчує життєвість основних засад християнського світорозуміння й моралі.

Перше широке народне святкування Дня Хрещення Русі пройшло 1888 року. Ідея святкування 900-ліття хрещення руського народу належала київському митрополиту Платону. Він подав Святішому Синоду відповідний проект щодо святкування ще 1886 року. Але постанова Синоду відбулася тільки в лютому 1888-го, і з цього часу розпочалися посилені приготування.

Збереглися свідчення того святкування: «Місто було розцвічено прапорами й гірляндами із золотим ініціалом рівноапостольного князя Володимира. Як і було заплановано, урочистій хресній ході передувала святкова служба в Софійському соборі. Після літургії процесія з іконами й корогвами, прапорами й цеховими знаками рушила під дзвін Софійського собору до пам'ятника святому князю Володимиру. Після цього хресна хода продовжила свій рух і зупинилася біля приготовленої на березі Дніпра купелі. На цей час тисячі людей уже стояли коло місця водоосвячення. Вони заполонили всі площі, вершини міських пагорбів і дахів будинків, а на Дніпрі скупчилося безліч суден, у тому числі 20 великих пароплавів, наповнених публікою».

Особливістю цьогорічного святкування 1030-річчя хрещення Київської Русі-України є, зокрема, те, що особливої гостроти та актуальності набуло питання створення помісної та визнаної Світовим Православ’ям Автокефальної Української Православної Церкви з центром у Києві.

У щорічному Посланні до Верховної Ради про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2017 році Президент України заявив, що: поважаючи різні конфесії, «влада не буде пасивно споглядати, коли інші держави використовують залежні від них релігійні інституції для досягнення своїх геополітичних цілей»; залишатись осторонь процесів конституювання в Україні Української помісної православної церкви означало б і далі допускати вплив антиукраїнських сил на релігійні організації України і її віруючих, оскільки Російська Федерація розглядає Російську православну церкву як один із ключових інструментів впливу на Україну; це питання є питанням національної безпеки і оборони України у гібридній війні; Томос і єдина помісна церква не означатимуть порушення конституційного принципу свободи совісті і відділення держави від церкви; єдина Українська помісна православна церква не стане державною, і всі українські віруючі матимуть право і можливість вільно обирати собі як конкретний храм, так і церковну юрисдикцію.

В цьому році три найбільші православні юрисдикції України 24-28 липня проведуть в Києві окремі конфесійні заходи, присвячені 1030-річчю хрещення Київської Русі-України - молебні на Володимирській гірці та святкові хресні ходи від Володимирської гірки до кафедральних соборів релігійних об’єднань.

28 липня  на Володимирській гірці відбудеться святковий молебень, на який запрошено представників всіх найбільш релігійних деномінацій України, зокрема, членів Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, делегації Вселенського патріархату.