28 червня 1996 року на засіданні V-ї сесії Верховної Ради України 2-го скликання був ухвалений Основний Закон нашої держави – Конституція України.
У документі, який отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 народних депутатів), визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою у складі України.
Прийняття Конституції незалежної України було визначною перемогою правоцентристських пропрезидентських сил та національного табору, який їх підтримав. Конституція України була позитивно оцінена й міжнародною спільнотою, адже вона декларувала загальнолюдські, загальноєвропейські принципи.
Процес підготовки і прийняття нового основного закону України був тривалим і болісним. Довгий і складний шлях політичного самовизначення засвідчив невмирущу волю українців мати свою державність, бути суверенним серед інших вільних народів Європи і світу. Послідовно і мужньо крізь віки йшов до цього український народ.
Витоки конституційного мислення йдуть від видатних державотворців – Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова, Павла Скоропадського.
«Перша Українська Конституція», відома як Конституція Пилипа Орлика 1710 року, випередила час. Вона була прийнята тоді, коли французькі та англійські законодавці лише починали розробляти гуманістичні ідеї та загальногромадянські принципи. Конституція Пилипа Орлика ввібрала в себе творчі й наукові здобутки тогочасної політичної і правової думки Європи і має повне право називатися першою демократичною конституцією світу. У ній було висловлено ідею споконвічного прагнення українців до власної державності. Стрижневою ідеєю цієї Конституції була думка її авторів про природне право кожної нації на самовизначення. Проголошувалися вічність і недоторканність кордонів України, а також закладалися головні принципи республіканської форми правління. Конституція П. Орлика була укладена двома мовами: латинською й українською, а, отже, зміст її і базові положення мали стати доступними і відомими європейській спільноті.
Під час Революції Гідності, 21 лютого 2014 року, Верховна Рада конституційною більшістю (386 голосів) проголосувала за відновлення дії Конституції 2004 року. Тепер у політичній системі України головним знову став парламент.
Конституційна реформа є об’єктивною необхідністю, покликаною гарантувати подальший розвиток нашої країни, консолідувати суспільство, підвищити рівень довіри до влади, а також сприяти зміцненню авторитету України на міжнародній арені та її повноцінну інтеграцію в європейське співтовариство.