У документі, який отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 народних депутатів), визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою у складі України.

Прийняття Конституції незалежної України було визначною перемогою правоцентристських пропрезидентських сил та національного табору, який їх підтримав. Конституція України була позитивно оцінена й міжнародною спільнотою, адже вона декларувала загальнолюдські, загальноєвропейські принципи.

Процес підготовки і прийняття нового основного закону України був тривалим і болісним. Довгий і складний шлях політичного самовизначення засвідчив невмирущу волю українців мати свою державність, бути суверенним серед інших вільних народів Європи і світу. Послідовно і мужньо крізь віки йшов до цього український народ.

Витоки конституційного мислення йдуть від видатних державотворців – Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова, Павла Скоропадського.

«Перша Українська Конституція», відома як Конституція Пилипа Орлика 1710 року, випередила час. Вона була прийнята тоді, коли французькі та англійські законодавці лише починали розробляти гуманістичні ідеї та загальногромадянські принципи. Конституція Пилипа Орлика ввібрала в себе творчі й наукові здобутки тогочасної політичної і правової думки Європи і має повне право називатися першою демократичною конституцією світу. У ній було висловлено ідею споконвічного прагнення українців до власної державності. Стрижневою ідеєю цієї Конституції була думка її авторів про природне право кожної нації на самовизначення. Проголошувалися вічність і недоторканність кордонів України, а також закладалися головні принципи республіканської форми правління. Конституція П. Орлика була укладена двома мовами: латинською й українською, а, отже, зміст її і базові положення мали стати доступними і відомими європейській спільноті.

Починаючи з 1996 року, Основний закон змінювався кілька разів.

Перша спроба змінити Конституцію була ініційована в 2000 році за президентства Леоніда Кучми. Зміни до Основного закону запропонували ухвалювати за результатами всенародного референдуму. На голосування винесли питання: щодо введення двопалатного парламенту; про право президента розпускати парламент, якщо протягом місяця він не сформує постійно діючу більшість або протягом 3 місяців не затвердить бюджет; про скорочення депутатів з 450 до 300; а також про позбавлення депутатів недоторканності. Референдум підтримав зміни, однак в Конституцію їх не внесли.

8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції, які перетворили Україну на парламентсько-президентську державу. Повноваження президента були обмежені, тоді як парламенту й уряду значно розширені. Відповідно тих змін, Верховна Рада за поданням президента призначала прем’єр-міністра, міністра оборони, міністра закордонних справ, а за поданням прем’єр-міністра – інших членів Кабміну. Кандидатуру прем’єр-міністра президент міг подати в парламент лише за пропозицією коаліції депутатських фракцій, які становлять конституційну більшість. У 2007 році президент Віктор Ющенко ініціював створення конституційної ради для проведення референдуму і скасування цих змін, однак цього не сталося.

У 2010 році, після приходу до влади Віктора Януковича, до Конституційного суду був направлений депутатський запит із проханням розглянути конституційність реформи 2004 року. Конституційний суд без голосування в парламенті скасував Конституцію 2004 року і повернув Конституцію в редакції 1996 року. Таке своє рішення він пояснив  «порушенням» встановленої у Конституції процедури під час прийняття реформи в 2004 році. Таким чином, Україна знову повернулася до президентсько-парламентської республіки.

Під час Революції Гідності, 21 лютого 2014 року, Верховна Рада конституційною більшістю (386 голосів) проголосувала за відновлення дії Конституції 2004 року. Тепер у політичній системі України головним знову став парламент.

У 2015 році в парламенті був зареєстрований законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації. Серед основних змін – фінансова децентралізація регіонів, введення інституту префектів, надання президенту права розпускати місцеві ради і можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Наразі законопроект прийнято в першому читанні.

2 червня 2016 року Верховна Рада підтримала зміни до Конституції щодо правосуддя з метою судової реформи. Головними принципами цієї реформи стали повернення до трирівневої судової системи, створення Вищої ради правосуддя, обов’язкова переатестація всіх суддів України, подвійна декларація (своя і членів родини), а також позбавлення недоторканності суддів.

Зберігаючи ключові принципи і положення, Конституція в сучасних динамічних історичних умовах повинна адекватно реагувати на глобальні зміни та виклики часу.

З метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України із залученням до цієї роботи представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища, сприяння досягненню громадського та політичного консенсусу щодо вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, Указом Президента України від 3 березня 2015 року утворено Конституційну Комісію як спеціальний допоміжний орган при Президентові України.

Конституційна реформа є об’єктивною необхідністю, покликаною гарантувати подальший розвиток нашої країни, консолідувати суспільство, підвищити рівень довіри до влади, а також сприяти зміцненню авторитету України на міжнародній арені та її повноцінну інтеграцію в європейське співтовариство.