В історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення та ніколи не втрачають своєї актуальності. Саме такими подіями є проголошення Акту Соборності України 22 січня 1919 року та здобуття незалежності нашою державою незалежності в 1991 році.  

Хоча ми святкуємо лише 26-річницю Незалежності, насправді нам незрівнянно більше. В цьому році ми відзначаємо також сторіччя Центральної Ради та початку української національної революції. 

Уперше в ХХ столітті незалежність України була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала 3 роки. Це був час безперервної боротьби за її збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, налагоджені дипломатичні відносини з іншими державами.

Через рік – 22 січня 1919 року – відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Об’єднання УНР і ЗУНР продемонструвало можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу.

Через низку зовнішніх та внутрішніх причин ця державність була нетривалою. Проте сам факт існування незалежної соборної держави відіграв вирішальну роль у подальшому розвитку українського визвольного руху. Його учасники протягом наступних десятиліть боролися зі зброєю в руках чи ненасильницькими методами за відродження Української самостійної соборної держави.

Знову українська держава постала 15 березня 1939 року, коли проголошували незалежність Карпатської України. Українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист своєї свободи проти союзників Німеччини. Історія Карпатської України стала однією зі сторінок боротьби українців за встановлення української державності.

30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави. Цей процес охопив всю територію західних областей, Житомирську та західні райони Київської області, де представники ОУН (похідні групи) проголошували Акт на велелюдних зборах. У відповідь нацисти масово арештовують українських патріотів. Зважаючи на це, ОУН переходить у підпілля і розпочинає антинацистський руху опору, а вже в кінці 1942 року створюється Українська повстанська армія. Ще десять років після поразки Третього Рейху і закінчення Другої світової війні УПА виборювала незалежність України у протистоянні з комуністичним тоталітарним режимом.

Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців. А вже наприкінці 1980-х – початку 1990-х років стрімко розвивався масовий національно-демократичний рух, на який суттєво вплинула, зокрема, аварія на Чорнобильській АЕС. Трагедія стала чинником активізації національного руху та відцентрових бажань політичних сил.

За підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 16 липня 1990 року її було оформлено в перший законодавчий акт – Декларацію про державний  суверенітет України.   

24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши у ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії. 90,32 % виборців ствердно відповіли на питання в бюлетені “Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?” У Криму ідею незалежності України підтримали 54,19 % виборців, у Донецькій області – 83,90 % і 83,86 % – у Луганській. Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу, він став запобіжником щодо спроб реанімації СРСР у формі Договору про Союз суверенних держав.

Значною мірою саме завдяки відповідальній, рішучій і однозначній позиції українців,які підтримали незалежність, став можливим мирний, цивілізований, без краплі крові й жодного пострілу розпад СРСР.

Понад 22 роки в Україні панував мир і міжнаціональна злагода. Понад 22 роки в Україні не пролилося жодної краплі крові в міжетнічних конфліктах. Ми завжди в найскладніших ситуаціях вміли домовлятися і знаходити компроміс. В Україні не було і немає жодних підстав і причин для внутрішніх конфліктів.

Все змінилося тоді, коли Україну шляхом тиску і шантажу спробували змусити відмовитися від зробленого її народом стратегічного європейського вибору.

Нав’язана Україні ззовні криза є штучною, рукотворною, сконструйованою в російських владних кабінетах і військових штабах.

Метою російської агресії є розколоти Україну, зруйнувати її економіку, позбавити шансів, права стати повноправним членом демократичної європейської спільноти.

Від початку російської агресії проти України в лютому 2014 року українці кожного дня активно голосують за єдину, незалежну, соборну, унітарну, демократичну, європейську Україну. 

Зовнішня загроза прискорила процес формування сучасної української політичної нації на засадах громадянського патріотизму. Українці, етнічні росіяни, кримські татари та інші етноси – всі міцно стоять на позиціях українського патріотизму. Пліч-о-пліч захищають нашу державу зі зброєю в руках.

Ми пам’ятаємо, що захищаємо не лише Україну, але й цивілізаційні цінності демократичного світу, ведемо запеклу боротьбу за наше європейське майбутнє, безпеку, правду і мир для всього світу.

Кожний атрибут незалежності для більшості українців – наш прапор, наш герб, наш гімн, наша мова, наші кордони – сьогодні не просто абстракція і формальність. Це – маркери нашої української самоідентифікації, національні символи, реальність можливої втрати яких ми несподівано дуже чітко усвідомили понад три роки тому.

Російська агресія стала каталізатором нашого об'єднання. Ми остаточно сформувалися як єдина українська політична нація. Нація, яка, говорячи словами відомого філософа-державника минулого століття В'ячеслава Липинського, "обіймає всі класи, мови, віри й племена Української землі", всіх її громадян.