Посольство України в Арабській Республіці Єгипет

, Київ 12:40

ПАМ’ЯТНІ ДАТИ В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

07 травня, 18:02

День пам'яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — пам’ятні дати в житті українського народу, які відзначають 8 та 9 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини. Відповідно до Указу Президента України, підписаного в 2015 році, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».

Для українців війна розпочалась в березні 1938 року, коли внаслідок Мюнхенської змови, дружні Німеччині угорські війська збройно захопили новопроголошену Карпатську Україну, що перед тим була в складі Чехо-Словаччини. В боях було втрачено 430 убитими та більше 400 пораненими бійців Карпатської України. Сукупні ж втрати січовиків, за різними даним, склали від 2 до 6,5 тисяч чоловік.

У вересневій кампанії 1939 року  вже 112 тис. українців вступили у двобій з Вермахтом у складі Війська Польського, 7 834 жовнірів української національності загинули у боях з Вермахтом під польськими прапорами, а 16 тис. отримали поранення у вересневій кампанії.

Загалом у другій світовій війні загинув кожен п’ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% від загальної кількості.

Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими та евакуйованими - становлять не менше 14 млн. чоловік. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.

Під час евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні міста. Підприємства, за створення яких український народ заплатив власною кров ю (в буквальному розумінні цього слова), упродовж 1930-х рр. стали основою створення військово-промислового комплексу в східній частині СРСР у повоєнні роки.

Радянською владою при відступі у 1941 р. з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності. Виїхало майже 3,5 млн. жителів республіки – кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції, які віддали свої трудові та інтелектуальні сили на розвиток воєнного і економічного потенціалу СРСР.

В 1941 р. радянська влада при відступі залишала випалену землю . При евакуації в Запоріжжі висадила в повітря Дніпрогес. Про це не знало ні цивільне населення, ні навіть поблизу розташовані військові частини, значна частина яких була потоплена водяним валом Дніпрогесу. В Дніпропетровську було підірвано хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі, при відступі Червоної армії, затопили приморські квартали разом з жителями, а поранених червоноармійців скинули в море разом із санітарними машинами. З Харкова вивезли сотні представників інтелігенції, щоб їх спалити в закритому будинку. В Умані живими замурували людей у льоху. Таких прикладів багато. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі.

Кореспондент газети Saturday Evening Post , відвідавши в 1945 pоці Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як російську славу , було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі».

У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, десятки тисячі сіл. Київ знищено на 85%, Харків - на 70%, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Було зруйновано 2 млн. будинків, унаслідок чого понад 10 млн. людей залишилися безпритульними. Загалом матеріальні втрати України під час війни становили 285 млрд. крб., або 100 млрд. доларів.

Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України зникли такі впливові раніше національні меншини, як німці (виселили на схід СРСР або виїхали на Захід в Німеччину.), кримські татари, що впродовж віків були важливим фактором історії причорноморського регіону, в 1944 році вони були депортовані з Криму в Середню Азію, із майже 3 млн. українських євреїв війну пережили 800 тис. осіб (згодом 140 тис. з них виїхало до Польщі), із 2,5 млн. поляків до 1950 р. залишилося менше 400 тис. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне десятиліття до 7 млн. осіб.

За роки війни до лав Червоної армії було мобілізовано понад 7 млн. громадян Української РСР, що становило майже 23 відсотки особового складу Збройних Сил Радянського Союзу. Тільки протягом другої половини 1941 р. – першої половини 1942 р. Україна дала Червоній армії та Військово-Морському флоту З млн. 185 тис. солдатів та офіцерів. Для боротьби проти диверсійних ворожих груп на території республіки було створено 657 винищувальних батальйонів чисельністю 160 тис. чоловік. Переважна частина особового складу цих формувань згодом увійшла до регулярних з'єднань Червоної армії. Сотні тисяч юнаків та дівчат, а також людей, які не підлягали мобілізації, входили до загонів місцевої протиповітряної оборони.

Українська PCP була другою за представництвом у радянських Збройних Силах після Російської Федерації. З'єднання чотирьох Українських та двох Білоруських фронтів на 50–80 відсотків складалися з мешканців республіки. Уродженці України становили значну частку вищого командного складу Збройних Сил СРСР. Україна дала Червоній Армії 7 командуючих фронтами і арміями, 200 генералів, понад 6 млн. солдатів, сержантів і офіцерів.

2072 українці стали Героями Радянського Союзу (найвищий на той час ступінь відзнаки), серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу  є імена 32 синів України. Український льотчик Іван Кожедуб, який збив 64 німецьких літаки, став тричі Героєм.

Прагнучи здобути підтримку в Україні, Сталін у 1943 р. змушений був піти на певні поступки українцям. Було створено Українські фронти, в уряді Української Радянської Соціалістичної Республіки засновано народні комісаріати (міністерства) оборони та закордонних справ.

Визнанням внеску українців у перемогу над нацизмом стало включення України до складу держав – засновниць ООН.

Українці воювали проти Німеччини і в складі інших армій та військових частин, зокрема, багато з них служило в американській й канадській армії (в останній їх нараховувалося 40 тис.). Вони воювали і в французькому Русі опору. Тисячі українців служило у польській армії генерала Владислава Андерса і приймали участь у військових діях на британській стороні у Єгипті, Лівії й Італії. Також західні українці становили 2% складу польської дивізії ім. Тадеуша Костюшки та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи. Серед 589 нагороджених однією з найвищих відзнак того часу - медаллю «Золота Зірка» за битву за Берлін, 100 осіб - українці.

Тисячі українців як Західної, так і Східної України, відчувши панування комуністичного режиму, робили політичний вибір не на користь радянської сторони. Представники найбільш впливової на Західній Україні громадсько-політичної організації ОУН (Організація українських націоналістів), вбачаючи в російському більшовизмі найбільшу небезпеку для народу України, в перші дні війни також сподівалися знайти підтримку ідеї незалежності України у Німеччини. Однак, подальший хід подій переконливо довів марність цих сподівань. Репресивні акції німецьких окупаційних властей охолодили тих, хто хотів бачити в Гітлерові можливого визволителя українського народу від сталінської тиранії. До планів Третього рейху зовсім не входила підтримка українських визвольних змагань.

Якраз у цей час ОУН розпочала активне формування Української Повстанської Армії (УПА). Порівняно з іншими підпільними рухами окупованої нацистами Європи, УПА була унікальною, оскільки практично не мала іноземної допомоги. Сповідуючи ідею боротьби за вільну суверенну державу, УПА перебувала в стані війни на два фронти – проти гітлерівського та сталінського режимів. У цьому нерівному протистоянні ОУН та УПА втратили загиблими понад 100 тис. чоловік, тобто кожного четвертого з тих, хто зі зброєю в руках відстоював право народу на власну державу. Створення антинімецького фронту ОУН-УПА, який виник на початку 1943 року і проіснував до середини 1944 року, відіграло винятково важливу роль в українському русі опору в роки Другої світової війни. Збройний виступ проти нацистської Німеччини, яка категорично заперечувала можливість існування самостійної України, дозволив ОУН згуртувати в лавах УПА тисячі українських патріотів і об'єднати їх навколо ідеї боротьби за Українську самостійну соборну державу.

Останні новини

Павло Клімкін відвідає Єгипет з офіційним візитом | 26 квітня, 10:06

29-30 квітня 2018 року Міністр закордонних справ Павло Клімкін перебуватиме з офіційним візитом в Арабській Республіці Єгипет.

Президент провів телефонну розмову з Президентом Арабської Республіки Єгипет | 12 квітня, 22:03

Президент України Петро Порошенко провів телефонну розмову з Президентом Арабської Республіки Єгипет Абделем Фаттахом Аль Сісі.

Двосторонні переговори в Каїрі | 12 квітня, 18:02

11 квітня 2018 року в Міністерстві закордонних справ Єгипту відбулися консультації з актуальних питань двосторонньої співпраці під співголовуванням Директора Департаменту країн Близького Сходу і Африки МЗС України М.Щербатюк та Директора Департаменту країн Східної та Південної Європи Н. Ель Завахрі.